Концепція Ноосфери та мережеві ергатичні організми, мережево-центричні системи і війни, Інтернет речей

Ноосфера, Мережевий ергатичний організм, Business Intelligence? Knowledge Management System

Ноосфе́ра (грец. νόος — «розум» і σφαῖρα — «сфера») — сфера розуму; сфера взаємодії суспільства та природи, у межах якої розумна людська діяльність стає визначальним фактором розвитку. У 1944 році сформований Зако́н Ноосфе́ри Верна́дського — положення про перетворення Біосфери, згідно з яким на сучасному рівні розвитку вона неминуче перетворюється в Ноосферу, тобто в сферу, де найважливішу роль в розвитку природи відіграє розум людини. 

Як зазначив В.І. Вернадський відповідний термін було введено французьким математиком та філософом Е. Ле Руа разом з його другом Тейяром де Шарденом після їх детального знайомства з вченням Вернадського про біосферу під час його лекцій у Парижі в 1923 р. При цьому Ле Руа визначав ноосферу як сучасну стадію, що її геологічно переживає біосфера.

Початок Ноосфери доцільно визначити з того часу, коли розумові дії людей досягли за силою впливу на геосферу і біосферу потужності «геологічної сили» - це явно сталося не пізніше ніж після побудови Суецького каналу (1869 рік), Панамського каналу (1920 рік), після побудови найбільших гідроелектростанцій (ГЕС), після  ядерних випробувань у воєнних і мирних цілях.

Фази розвитку Землі відповідно до теорії Вернадського про Ноосферу:


  • Геосфера (нежива природа)
  • Біосфера (жива природа)
  • Ноосфера (сфера розуму як "геологічної сили").
Біосфера утворюється взаємодією всіх організмів на Землі, а ноосфера складається усіма розумами, що взаємодіють — у теперішній час це частина планети й навколопланетного простору.

Ноосфера розширюється у просторі шляхом пізнання людьми ближнього і далекого космосу - за допомогою телескопів і радіостанцій, космічних апаратів.

Складові частини Ноосфери:


  • антропосфера (сукупність людей як організмів),
  • техносфера (сукупність штучних об'єктів, створених людиною та природних об'єктів, змінених в результаті діяльності людства),
  • соціосфера (сукупність соціальних факторів, характерних для даного етапу розвитку суспільства і його взаємодії з природою).

Стадії розвитку ноосфери:


  • Ноосфера у стадії становлення - у процесі стихійного розвитку з моменту виникнення «людини розумної»;
  • Ноосфера свідомо удосконалюється спільними зусиллями людей в інтересах як людства в цілому, так і кожної окремої людини.

Значення Ноосфери

Концепція  Ноосфери є корисною для кращого розуміння процесу розвитку людства, вирішення міжнаціональних і міжрегіональних проблем, екологічних проблем, проблем війни і миру, ін. Неправильний розвиток Ноосфери може привести до того, що вона знищить людство, саму себе і можливо Біосферу.

У 2007 році Круковський І.А. зазначив, що концепція Ноосфери у розширенному тлумаченні також корисна для дослідження й розробки інформаційно-аналітичних управляючих систем індивідуального, групового, корпоративного і глобального рівня, - подібно до інформаційно-управляючого поля. Концепція Ноосфери гармонійно доповнює концепцію Бога і може використовуватия спільно або автономно для створення досконалих інформаційних систем на основі BI+KMS (Business Intelligence + Knowledge Management System з елементами управління віддаленими пристроями).

Вплив концепції Ноосфери на розвиток перспективних мережевих інформаційно-управляючих систем

Розвиток глобальних і корпоративних інформаційно-управляючих систем показує, що розвинена концепція Ноосфери також дуже корисна для дослідження й розробки досконалих інформаційно-аналітичних та інформаційно-управляючих систем корпоративного і глобального рівня, а також їх складових підсистем для групового й індивідуального використання - подібно до інформаційно-управляючого поля, мережевого ергатичного організму (2007 р.)
    
Ноосфера складається з усіх розумів, що взаємодіють. Вона вже зазнає впливу елементів мережевої ергатичної (людино-програмної) свідомості (Network Ergatic Intelligence) з елементами управління у багатьох сферах глобальної і корпоративної мережевої діяльності. Цей глобальний процес варто позначити як початок Ери Мережевих ергатичних організмів (Network Ergatic Organizm, NEO).

Приклади автоматизованих інформаційно-управляючих систем на рівні Ноосфери:


  • глобальні інформаційно-пошукові системи з функціями управління (Google, Bing, ін.);
  • глобальні операційні системи з функціями мережевого управління (Windows, Android, ін.);
  • корпоративні прикладні мережеві системи, для прикладу: підсистеми сотової телефонії для аналізу і оповіщення на основі BI+KMS; підсистеми управління банкоматами на основі BI+KMS з елементами управління банкоматами; ін;
  • бойові системи та їх підсистеми згідно концепції мережево-центричних війн;
  • мережево-центричні системи у цивільних сферах, для прикладу, для управління потоками потягів на залізницях, ін;
  • Іnternet of Things, (Інтернет речей) - на рівні від окремого пристрою, "розумного будинку" (smart house), міста..
Концепція єдиного інформаційно-управляючого поля, та мережевого ергатичного організму є подальшим розвитком концепції єдиного інформаційного простору і враховують  концепцію Ноосфери як "поля, що складається усіма розумами, що взаємодіють".

Очевидно, що поняття мережевого ергатичного організму у теперішній час є дещо екзотичним, проте воно дозволяє краще зрозуміти особливості побудови перспективних інформаційно-аналітичних систем з елементами управління віддаленими пристроями. 



Про доцільність і практичну корисність концепції Ноосфери та концепції дослідження й розвитку Мережевих  ергатичних організмів для створення досконалих інформаційно-аналітичних систем з функціями управління зазначили, для прикладу, в Україні з 2006 року українські вчені і практики у сфері кібернетики, інформаційної роботи: к.т.н. Круковський І.А., д.т.н. Баранов В.Л., к.т.н. Водоп`ян C. В., к.т.н. П`ясковський Д.В. (ініціатори), д.т.н. Герасимов Б.М.(науковий керівник), д.т.н Коваленко М.В., д.т.н. Воронін О.А. (член Американського товариства математиків), д.т.н Субач І.Ю. (науковий оппонент), к.т.н. Колос Ю.О., к.т.н. Перегуда О.М., Сімаков В.Л., Нестерук В.Г., Маляганов В.В., Онисько В.В., Валюх А.І., Гаврилюк В.Л., Хомів Б.А., багато інших науковців і практиків експертного рівня.

Критика критики концепції Ноосфери В.І. Вернадського на українській сторонці Вікіпедії

Необхідно підкреслити, що критика концепціїї Ноосфери В.І. Вернадського деякими авторами (філософами?) в РФ є виключенням із загальної маси позитивних оцінок ще з часів СРСР, які знайшли свое відображення, для прикладу, у назві Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Детальний розгляд показує, що ця російська критика носить пропагандистський характер і часто є явно некомпетентною.
Російський філософ Ф. Р. Штільмарк (2001 р.) та деякі інші називають  теорію Ноосфери Вернадського "глибоко релігійною". Проте, можливо вони не усвідомили, що роботи Вернадського були офіційно опубліковані у часи войовничого атеїзму в СРСР (до 1945 р.), а сам Вернадський називав по суті атеїстичну теорію Дарвіна  прикладом розвитку Ноосфери. Вернадський вказував, що його погляди на Ноосферу формувалася під загальним впливом Першої і Другої світових війн та їх жахливого впливу на біосферу і навіть на геосферу, і саме це  викликало розуміння ним наростаючого впливу розуму людей на планету. Це було важливим й очевидним чинником гуманістичної складової теорії Ноосфери.

Також очевидним підтвердженнням практичної корисності вчення про Ноосферу Вернадського є його життєво важливі для людства прогнозно-модельні властивості.

Приклад катастрофічних наслідків для України і Білорусі неврахування вчення про Ноосферу В.І. Вернадського

Неврахування попереджень В.І. Вернадського про необхідність гармонійного впливу людських розумів на біосферу в СРСР привело до соціально-екологічної катастрофи на Чорнобильській АЕС. Трагедія сталася з вини керівництва СРСР та науки в СРСР - біля Києва, на "шляху від варягів у греки" (з Балтійського до Чорного моря через Білорусь і Україну). У результаті одразу після аварії майже 8,5 млн людей отримали небезпечне радіаційне опромінення, близько 155 тис кв. км територій отримали радіаційне забруднення. Реактор довго випромінював радіацію. Розглядалося питання про евакуацію населення столиці України тисячолітнього Києва, проте керівництво СРСР у Москві намагалося приховати цю трагедію від світу і  через КДБ СРСР перешкоджало поширенню правдивої інформації про катастрофу із загрозою багатьом  країнам Європи. За свідченням з ВР України, таке відношення керівництва СРСР до Чорнобильської аварії стало важливим чинником розпаду СРСР.  Десятки мільйонів українців та їх сусідів переживають глобальні негативні наслідки цього і будуть страждати ще багато десятиліть. Цей, та багато інших прикладів переконливо показують необхідність недопущення негативного впливу Ноосфери на Біосферу й Геосферу

Джерела:




Коментарі

  1. Щодо некомпетентної і зловмисної критики вчення про Ноосферу на сторінці Вікіпедії "Ноосфера", у підрозділі "Критика вчення про ноосферу", яка підтримується адміністратором Вікіпедії Brunei (чи Бруней), який вказує, що є кандидатом біологічних наук.

    У вказаному підрозділі, використане посилання на те, що "американський вчений" у статті Винер Д. Экологическая идеология без мифов // Гуман. экол. журн. — 1999. — Вып. 1. — С. 56-67. назвав вчення Вернадського про ноосферу «утопічною і науково неспроможною ідеєю". Перевірка показала, що це є фальсифікація російського походження, яка перенесена на українську сторінку.

    Насправді це стаття не кібернетика Норберта Вінера, як складається враження у багатьох читачів. Правильні реквізити статті такі: Винер Д. Р. Экологическая социология без мифов / Д. Р. Винер // Вопросы философии. 1995. No5.С.82-97, тобото це російський автор. Сам текст статті вже видалений з Інтернету, проте він зберігся у кеші, див: http://www.ecoethics.ru/old/m01/x40.html.

    Перегляд цього тексту показує, що Д. Р. Винер критикує не безпосередньо текст В.І. Вернадського, а своїх російських колег, їх фальшиві цитування В.І. Вернадського, проте Д. Р. Винер не цитує вчення Вернадського.

    Тобто, для дискредитації вчення Вернадського про Ноосферу використовується подвійна фальсифікація.

    1. Один російський вчений припусує Вернадському те, що він не писав у вченні про Ноосферу.

    2. Другий вчений з прізвищем яке подібне до генія кібернетики Норберта Вінера "Д. Вінер" (насправді відомий як "Д. Р. Винер" - по одній видаленій з Інтернету статті) критикує те, що перші вчені приписали Вернадському.

    3. Для закріплення обману використовується адміністратор української Вікіпедії якийсь третій "вчений" "кандидат медичних наук", який ховається за логіном Brunei (Бруней).

    Спостереження студентами і викладачами у навчально-науковій веб-системі "Система+" з 2013 року показують, що вказана трьохходова методика мережевої дезінформації активно і широко використовується у російській веб-мережі дезінформації.

    Вкотре, закликаємо здорові людські сили в РФ припинити нахабну брехню у веб по відношенню до України і українців.

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар